duzenko

Какой случай в Вашей переводческой практике был самым трудным?

Со мной происходило много различных интересных ситуаций. Самый трудный случай в моей практике одновременно очень смешной. Мы, советские синхронисты, часто работали на высоких партийных государственных мероприятиях. Обычно они происходили в Георгиевском зале, там стояли кабинки, где мы и занимались синхронным переводом.

И вот однажды мы ожидали выступления руководителя шведской компании. Так как в то время шведский язык не был рабочим, мы предположили, что говорить он будет на немецком языке. Наша кабина стала ведущий, через нас шел перевод с немецкого на русский, остальные же переводили за нами.

Когда же делегату дали слово, оказалось, что говорит он вовсе не на немецком языке, а по-английски. Я все-таки не английский специалист, однако, делать было нечего - начал переводить. Одновременно с этим я стал искать пути решения сложившейся ситуации. Сначала я попробовал позвать своего напарника, приоткрыв кабину и помахав ему рукой. Однако он не понял мой жест. Тогда я написал на бумажке "SOS" и начал размахивать ее. Вот тогда мой напарник, наконец, подбежал ко мне, и техники переключили шведского спикера на другую кабину.

Самое смешное, что больший шок в этой ситуации испытал не я, а переводчик с английского. В то время как он спокойно переводил с русского на английский, ему в наушники вдруг начала поступать английская речь. Такой вот психологический шок.

А так неразрешимых трудностей в принципе не было. Достаточно трудно было переводить Хрущева, так как он любил импровизировать, рассказывать всякие байки, иногда даже на украинском языке. Вначале это создавало определенную сложность, приходилось выкручиваться, что-то придумывать, а потом привыкли и стали относиться к этому спокойнее.

А вот теперь я жалею, что не купила ту пижаму в Харькове...

Люблю, когда под ногами хрустит снег...
А еще я очень люблю весну...

Je sais que quelque chose va changer...
Mais quand et quoi...
Je ne le sais pas...

Вчора вирішилось те, чим я буду займатись наступних три роки, а може і все життя...
I'm gonna be an interpreter

Змінюю перукарню...Падлюки, а так хотілось бути красівою:(

Прийшло досить багато людей, навіть прийшли ті, хто пішов зі школи протягом 6-9 класів!(я теж пішла після 8кл).Вражень дуже багато, і ніяк не визначусь позитивні вони чи негативні.Була рада побачити декількох хороших людей, інших взагалі не мала бажання бачити, але довелось...Згадали шкільні роки:"интрижки,любовь","бутилочку","поседелки у Долотовой дома", "снежки".Майже ніхто не змінився...Великий респект людині,яка нас всіх зібрала:)

Щось коробочка Raffaello закінчується швидко... а тільки відкрила зранку:)

Сьогодні зняли шви.Було боляче! Також склала всі заліки.Подарунків не купила і не збираюсь. Відчуття свята відсутнє, навіть ялиночку я тільки вчора витягла...Не люблю передсвяткові турботи...Але сходила в перукарню і це позитивно)

З понеділка я стала безробітньою, тепер треій день зранку сиджу дома і так добре. А сталось все неочіковано, проте мною ще прогнозовано заздалегідь...Прийшла зранку 15.10 на роботу, традиційно запізнившись на пару хв, а там вже сидить нова девочка-секретарша. Мені кажуть, щоб я передавала всю документацію, але слів "тебе звільнено" так і не прозвучала.Шкода лише, що оцінювались не мої вміння, праця і знання, а ... "Мінусів" мого звільненняя не бачу, є лише "плюси":
1. мені не довелось звільнятись самій(а бажання це зробити було давно);
2. вже більше півроку на роботу я ходила неохоче, а дядько Сковорода казав, що спорідненість праці - то є важливо;
3. зранку в мене з"явився вільний час і я можу витратити його на себе;
4. є ще чотири чотири учня, яких я вчу англ. і франц.
Вобщем все харашо...Я щаслива

Сьогодні встала, як завжи, нагодувала трьох котів( один мій, а ще двое маленьких прибилися, тепер сидять під моїм балконом).
Потім пішла на роботу, по дорозі погодувала песиків кісточками,
В метро я їхала поруч з двома дітьми. Хто знає мою любов до дітей, той зрозуміє. Спочатку я думала, що то двоє близнюків, потім, що це двійня, але виявилось, що в них зовсім різний вік,бо одна вийшла на Майдані з мамою до школи, а інша з батьком в дитсадок. Але суть не в цьому...а в тому, що була лише одна газета "15 минут", а девочек було две!Прершу половину дороги одна кричала, що хоче цю газету, потім мама забрала в неї і відділа іншій, і другу половину дороги був той самий крик...
А ще моя одногрупниця ніяк не народить, а вже час...
І вже майже кінець робочого дня...

А нас в групі скоро буде 11, але він ще буде дуже маленький і скоріш за все не буде перекладачем і зненавидить французьку мову :)

Дождь, потом ливень, опять дождь…
Люблю дождь, и не люблю зонтики. Всегда оставляю их дома…даже, если знаю, что будет дождь.…Люблю город, когда идет дождь.…Сейчас бы одной сесть на летней площадке маленького кафе, можно даже и с пледиком:), заказать большую чашку кофе с молоком и шоколадку. Ехххх… а я на работе:(

Знову їду в Одесу! Сподіваюсь на цей раз погода буде більш сприятливою для моїх коротких вихідних, щоб підсмажуватись на сонці! а ще там є "Сластена"- маленький магазинчик, де купа усіляких солодощів! а ще море! а ще...:)Ну, речі я вже зібрала...

ХОООООчу клубничку!со сметанкой:)

Вчора здала останній іспит, всього було два:)Тепер ніби вільна аж до 1 вересня, якщо не брати до уваги ще роботу:( Скоро у відпустку!!! Набридло працювати!

Інколи в житті так чогось не вистачає, і лише зрідка ти можеш зрозуміти, чого саме!
От наприклад зараз, сиджу я на роботі, замість того, щоб писати резюме на французьку чи вчити нові слова, займаюсь хто-зна чим:)А думки всі мої зосереджені на маленькому білому прямокутної форми предметі, в якому зберігається найсвятіше - торт "Наполеон"!:)
ніколи ще так не хотіла додому!!!! а попереду ще університет:(
Вдалого дня!:)

Вот и все...Game over...Холодно...

Щось давно Катюша нічого не писала у своєму щоденничку.