Отак і живемо!

Часть интервью с Михаилом Цвиллингом, мэтром синхронного перевода

Tue, 21 Jul 2009 07:27:01 GMT

Какой случай в Вашей переводческой практике был самым трудным?

Со мной происходило много различных интересных ситуаций. Самый трудный случай в моей практике одновременно очень смешной. Мы, советские синхронисты, часто работали на высоких партийных государственных мероприятиях. Обычно они происходили в Георгиевском зале, там стояли кабинки, где мы и занимались синхронным переводом.

И вот однажды мы ожидали выступления руководителя шведской компании. Так как в то время шведский язык не был рабочим, мы предположили, что говорить он будет на немецком языке. Наша кабина стала ведущий, через нас шел перевод с немецкого на русский, остальные же переводили за нами.

Когда же делегату дали слово, оказалось, что говорит он вовсе не на немецком языке, а по-английски. Я все-таки не английский специалист, однако, делать было нечего - начал переводить. Одновременно с этим я стал искать пути решения сложившейся ситуации. Сначала я попробовал позвать своего напарника, приоткрыв кабину и помахав ему рукой. Однако он не понял мой жест. Тогда я написал на бумажке "SOS" и начал размахивать ее. Вот тогда мой напарник, наконец, подбежал ко мне, и техники переключили шведского спикера на другую кабину.

Самое смешное, что больший шок в этой ситуации испытал не я, а переводчик с английского. В то время как он спокойно переводил с русского на английский, ему в наушники вдруг начала поступать английская речь. Такой вот психологический шок.

А так неразрешимых трудностей в принципе не было. Достаточно трудно было переводить Хрущева, так как он любил импровизировать, рассказывать всякие байки, иногда даже на украинском языке. Вначале это создавало определенную сложность, приходилось выкручиваться, что-то придумывать, а потом привыкли и стали относиться к этому спокойнее.

Бакалаврскую пишу я ...)

Fri, 01 May 2009 11:38:31 GMT

You Scored as French

French

75%

Spanish

63%

Italian

63%

Polish

50%

Belgian

50%

Turkish

50%

Danish

38%

Molvanian

38%

Swiss

38%

German

25%

Russian

25%

British

25%

Irish

25%

Dutch

13%

Sun, 01 Mar 2009 18:17:26 GMT

А вот теперь я жалею, что не купила ту пижаму в Харькове...

Thu, 19 Feb 2009 19:51:59 GMT

Люблю, когда под ногами хрустит снег...
А еще я очень люблю весну...

Mon, 16 Feb 2009 20:30:16 GMT

Je sais que quelque chose va changer...
Mais quand et quoi...
Je ne le sais pas...

Professional

Tue, 20 May 2008 07:23:31 GMT

Вчора вирішилось те, чим я буду займатись наступних три роки, а може і все життя...
I'm gonna be an interpreter

F**k

Thu, 06 Mar 2008 20:30:42 GMT

Змінюю перукарню...Падлюки, а так хотілось бути красівою:(

Зустріч Випускників

Sun, 10 Feb 2008 08:02:03 GMT

Прийшло досить багато людей, навіть прийшли ті, хто пішов зі школи протягом 6-9 класів!(я теж пішла після 8кл).Вражень дуже багато, і ніяк не визначусь позитивні вони чи негативні.Була рада побачити декількох хороших людей, інших взагалі не мала бажання бачити, але довелось...Згадали шкільні роки:"интрижки,любовь","бутилочку","поседелки у Долотовой дома", "снежки".Майже ніхто не змінився...Великий респект людині,яка нас всіх зібрала:)

Sat, 29 Dec 2007 18:50:45 GMT

Щось коробочка Raffaello закінчується швидко... а тільки відкрила зранку:)

Fri, 28 Dec 2007 20:42:28 GMT

Сьогодні зняли шви.Було боляче! Також склала всі заліки.Подарунків не купила і не збираюсь. Відчуття свята відсутнє, навіть ялиночку я тільки вчора витягла...Не люблю передсвяткові турботи...Але сходила в перукарню і це позитивно)

Безробітня...Харашо))

Wed, 17 Oct 2007 07:29:48 GMT

З понеділка я стала безробітньою, тепер треій день зранку сиджу дома і так добре. А сталось все неочіковано, проте мною ще прогнозовано заздалегідь...Прийшла зранку 15.10 на роботу, традиційно запізнившись на пару хв, а там вже сидить нова девочка-секретарша. Мені кажуть, щоб я передавала всю документацію, але слів "тебе звільнено" так і не прозвучала.Шкода лише, що оцінювались не мої вміння, праця і знання, а ... "Мінусів" мого звільненняя не бачу, є лише "плюси":
1. мені не довелось звільнятись самій(а бажання це зробити було давно);
2. вже більше півроку на роботу я ходила неохоче, а дядько Сковорода казав, що спорідненість праці - то є важливо;
3. зранку в мене з"явився вільний час і я можу витратити його на себе;
4. є ще чотири чотири учня, яких я вчу англ. і франц.
Вобщем все харашо...Я щаслива

Ранок

Tue, 02 Oct 2007 11:32:44 GMT

Сьогодні встала, як завжи, нагодувала трьох котів( один мій, а ще двое маленьких прибилися, тепер сидять під моїм балконом).
Потім пішла на роботу, по дорозі погодувала песиків кісточками,
В метро я їхала поруч з двома дітьми. Хто знає мою любов до дітей, той зрозуміє. Спочатку я думала, що то двоє близнюків, потім, що це двійня, але виявилось, що в них зовсім різний вік,бо одна вийшла на Майдані з мамою до школи, а інша з батьком в дитсадок. Але суть не в цьому...а в тому, що була лише одна газета "15 минут", а девочек було две!Прершу половину дороги одна кричала, що хоче цю газету, потім мама забрала в неї і відділа іншій, і другу половину дороги був той самий крик...
А ще моя одногрупниця ніяк не народить, а вже час...
І вже майже кінець робочого дня...

Wed, 05 Sep 2007 10:40:05 GMT

А нас в групі скоро буде 11, але він ще буде дуже маленький і скоріш за все не буде перекладачем і зненавидить французьку мову :)

А у нас дождь...

Wed, 08 Aug 2007 06:24:33 GMT

Дождь, потом ливень, опять дождь…
Люблю дождь, и не люблю зонтики. Всегда оставляю их дома…даже, если знаю, что будет дождь.…Люблю город, когда идет дождь.…Сейчас бы одной сесть на летней площадке маленького кафе, можно даже и с пледиком:), заказать большую чашку кофе с молоком и шоколадку. Ехххх… а я на работе:(

Одесса - мама

Fri, 27 Jul 2007 06:39:35 GMT

Знову їду в Одесу! Сподіваюсь на цей раз погода буде більш сприятливою для моїх коротких вихідних, щоб підсмажуватись на сонці! а ще там є "Сластена"- маленький магазинчик, де купа усіляких солодощів! а ще море! а ще...:)Ну, речі я вже зібрала...

Thu, 19 Jul 2007 08:48:15 GMT

ХОООООчу клубничку!со сметанкой:)

Давно не писала...

Wed, 13 Jun 2007 10:03:31 GMT

Вчора здала останній іспит, всього було два:)Тепер ніби вільна аж до 1 вересня, якщо не брати до уваги ще роботу:( Скоро у відпустку!!! Набридло працювати!

Мрії!

Tue, 27 Feb 2007 10:03:14 GMT

Інколи в житті так чогось не вистачає, і лише зрідка ти можеш зрозуміти, чого саме!
От наприклад зараз, сиджу я на роботі, замість того, щоб писати резюме на французьку чи вчити нові слова, займаюсь хто-зна чим:)А думки всі мої зосереджені на маленькому білому прямокутної форми предметі, в якому зберігається найсвятіше - торт "Наполеон"!:)
ніколи ще так не хотіла додому!!!! а попереду ще університет:(
Вдалого дня!:)

Таке щось...

Mon, 05 Feb 2007 09:43:34 GMT

Вот и все...Game over...Холодно...

Мальчік с фєномєнальною памяттю:)

Mon, 22 Jan 2007 10:39:12 GMT

Щось давно Катюша нічого не писала у своєму щоденничку.

Tue, 12 Dec 2006 09:35:02 GMT

Завтра, важливий день... Не тому, що завтра свято ( попоредньо вітаю усіх Анріїв, особливо Кірмача:))Завтра іспит в ДАІ:(, після 2.5 місяців навчання на курсах, маю змогу отримати посвідчення водія, буду "мавпою":)Питання тільки, платити чи не платити?Завтра побачимо, успіху мені...

People always live, but sometimes they come back

Fri, 10 Nov 2006 10:56:13 GMT

Чому чоловіки ніколи не можуть подивитись тобі в очі і сказати: "Вибач, але в нас нічого не вийде! Давай залишимося друзями". Вони завжди придумають якусь відмазку:працюю, втомився, їду в лікарню, песик захворів, щоб не зустрітитися тет-а-тет... Можна просто сказати:"Я не маю бажання з тобою бачитись, в мене нове життя, нова дівчина...". В цьому плані, мені здається, жінки сміливіші...
People always live, but sometimes they come back...
Шкода, але хтось вже не повернеться ніколи, а хтось може повернутися надто пізно....

Поки шефа нема, вчитися не хочеться, а роботи нема...

Thu, 26 Oct 2006 08:43:10 GMT

Я собі хочу купити маленького песика:)Ні, звичайно, в мене є і кіт-ненажера, яка в 05.55 постійно будить, щоб його погодували... Але йому можна дати по голові і він спокійненько ще до 07.20 буде чекати, поки я встану. А з собокою треба буде по-іншому розмовляти, особливо вперші роки нашого спільного існуваня. Якщо їй потрібно гуляти, то треба вставати і йти:(( А для цього діла можна завести і чоловіка, щоб гуляв вранці з песиком... Іншого призначення поки що для нього не знайшла. І прийшли ми до того, що спочатку треба завести сім`ю, потім можна песика. Але чи варто жертвувати своєю свободою? Тому, можна раз в місяць ходити на птичку і милуватися цими маленькими створіннями!!!:) Я про песиків...:)

Mon, 09 Oct 2006 10:07:58 GMT

На вихідних пішла я на курси водіїв. Емоцій - купа... Ну починаючи, від того, що вся сильна частина нашого людства, разом з інструктором дивились на тебе, як на мавпу, з славнозвісного анектоду про жінок-водіїв, закінчуючи підколами інструктора все того ж характеру, що жінці за кермом не місце( це я виражаюсь досить таки м`яко). Ну і скажіть мені, де справедливість? Після такого попуску відбиває всі бажання і прагнення щось доводити ЇМ, гуру- водіям!!!

par amour on devient fou, mais sans elle on ne rien du tout

Wed, 04 Oct 2006 10:41:15 GMT

Не знаю, може я стала занадто сентиментальною, або ж просто нема чим зайнятися на роботі, чи музика така.. Короче просто навіяло...
Немає нічого кращого, ніж здатність любити і відчувати це, бути кохаючим, а не коханим. Кожен в житті колись відчував ту неймовірну ейфорію всередині, те відчуття безтурботності життя, "рожевості світу"...Коли ми любимо і повністю віддаємося цьому,все в житті перевертається - все навколо стає добрим, усміхненим, щасливим...і для здоров`я -непогано:)Любов - то є класна штука... Не забувайте про це, в цьому сірому, буденному житті...